На початку тижня високий представник Європейського Союзу з закордонних справ Жозеп Боррель анонсував, що країни-члени ЄС підтримали збільшення бюджету програми European Peace Facility на два мільярди, тепер загальна сума складе 5,5 мільярдів до 2027 року.
EPF — це механізм за допомогою якого Європейський союз фінансує операції з підтримки миру поза своїми кордонами, а також — це єдиний інструмент в арсеналі ЄС, який дає можливість вирішувати питання військового характеру, враховуючи що й досі не існує загальних сил оборони військ всіх країн-членів.
Порівняно з минулим роком через російську агресію в Україні стратегічний напрямок кардинально змінився. Якщо раніше основна частина фонду йшла на підтримку таких критичних регіонів світу як Сахель, Мозамбік, Сомалійський півострів, Балканський регіон, Ліван, то звичайно, що сьогодні підтримка має бути спрямована на схід європейських кордонів. Необхідність у збільшенні бюджету виникла через те, що у зв’язку з війною вісімдесят шість відсотків бюджету — передбаченого на період 2021-2027 років — було витрачено в 2022 році.
В майбутньому плані зазначається, що 3,1 мільярди євро будуть спрямовані на підтримку збройних сил України. Яким чином? Збільшення фонду не дозволяє купувати зброю напряму, але відшкодує кошти країнам-членам, які самостійно направлять зброю Києву, збільшуючи таким чином загальні витрати на допомогу до дев’яти мільярдів євро. Оскільки Європа не може купувати самостійно зброю і передавати її країнам, які не є членами ЄС.
Програма European Peace Facility надасть військове оснащення (летальне і не тільки), щоб “підтримати Україну, яка захищає своєї території і населення від російської агресії”. Ще 16 мільйонів будуть надіслані для місії Еумам, яка діє безпосередньо в Україні. Тридцять один мільйон буде витрачено на будівництво польових госпіталів, логістику та кіберзахист.
Європейський союз також зосередиться на країнах в східному регіоні, які можуть опинитися під загрозою. Майже 13 мільйонів піде на збройні сили Грузії на медичне обладнання, засоби для пересування, кібербезпеку, логістику, а 7 мільйонів — на збройні сили Молдови.
В новому плані також передбачена й підтримка тим регіонам, які вже входили до European Peace Facility: підтримку отримають армії Боснії і Герцеговини (10 млн для медичної групи на Балканах), Ліван (6 млн), Мозамбік (89 млн), Малі (24 млн розподілені між малійськими збройними силами і європейською місією інструкторів), Нігерія (25 млн), Руанда (20 млн), Мавританія (12 млн).
Додаткові кошти були виділені для того, щоб замінити African Peace Facility — європейський механізм дії на континенті на проєкт спрівпраці з Африканським союзом, що передбачає 600 млн. євро витрат в період з 2022 по 2024 рік, з яких на даний момент було витрачено 185 млн на місію Африканського союзу в Сомалії: 20 млн на національне військо Сомалії, 20 — міжнародній групі проти Боко Харама, 35 — на G5 Сахель і 15 — на громаду розвитку у Мозамбіку.
Але наскільки б бездоганним не видавався цей план, він приховує критичні моменти, які поставили під загрозу європейський механізм миру ще на початковому етапі. Перш за все — країни, які його фінансують, відрізняються між собою своєю позицією. Це видно з того, що переговори щодо його створення тривали три роки, під час яких так і не вдалось переконати всіх членів. Основне занепокоєння полягає в тому, що одна із сил, якій надається підтримка, вірогідно може стати автором злочинів проти людства. В такому разі European Peace Facility, а отже і ЄС виступала б на боці кримінальної організації, руйнуючи повністю таким чином репутацію на міжнародному рівні і підставляючи Брюссель під напади тих, хто тільки і чекає моменту, коли країни або організації Заходу схиблять (найбільш за інших Росія і Китай).
Офіційна позиція ЄС також потрапила в проблемну площину. Європейський союз і його установи завжди просували політику м’якої сили з фокусом на діалог. Але коли починається масивне і конкретне фінансування військ, купуючи зброю і обладнання є ризик того, що на користь стратегічних інтересів на задній план відноситься захист окремих громадян, щонайменше таку думку висловили аналітичні центри, які займаються політикою союзу і захистом прав людей.
Крім того 2 мільярди, виділені на збільшення програми European Peace Facility, що підуть виключно на підтримку України, видаються великою сумою, але насправді не є такою. Сполучені штати Америки на сьогодні вже витратили 25 мільярдів, Велика Британія – 4. Ці цифри провокують дискусії навколо адміністрації Байдена: один день війни в Україні коштує Вашингтону в тридцять один раз більше, ніж один день війни в Афганістані з тією різницею, що американський контингент був присутній в Афганістані протягом двадцять одного року, а в Україні – ні.
В інтерв’ю Девіду Леттерману для Нетфліксу український президент Володимир Зеленський розказав анекдот, яким можна підсумувати фінансування і зовнішню підтримку України Атлантичним союзом:
«Зустрічаються два одеські євреї», розповідає президент,
«Один іншому каже:
– Як там ситуація? Що кажуть?
Інший відповідає:
“Війна. Росія воює проти НАТО. 70 тисяч російських військових убито. Закінчуються ракети. Багато військової техніки РФ знищено, підірвано.”
Перший єврей тоді питає: «А що НАТО?»
— «А що НАТО? НАТО ще не приїхало».
Те, що здається лише жартом насправді є коренем дискусії. Програма European Peace Facility неминуче є об’єктом критики європейських громадян, які виступають проти поставки зброї Києву з тієї причини, що вони не є частиною цього конфлікту. Твіт президента Ради ЄС Шарля Мішеля, який підтримував збільшення коштів для програми European Peace Facilty був під прицілом антимілітаристів, на думку яких це є не “просування миру”, а “просування війни”.
В кінцевому результаті ЄС все ж добре продумав свої дії в короткій перспективі — не маючи спільного війська і військової політики, програма European Peace Facilty є корисним інструментом, якщо використовувати його за призначенням і правильно ним управляти. Реакція має бути сильною і ефективною, бо в іншому випадку є ризик зруйнувати свою репутацію перед усім світом.
Можливо прийшов час поговорити про створення армії Європейського союзу. Підтримати український народ проти російського агресора — це єдина справжня мета. І робити це дієвими інструментами — найкращий спосіб бути корисним. Зараз як ніколи.
Переклад Катерини Коваленко
