27 вересня єврокомісарка з питань енергетики Кадрі Сімсон отримала лист, в якому ввічливо, але наполегливо 15 міністрів країн-членів ЄС попросили “встановити обмеження ціни на газ, якою можна було б оперувати під час проведення інших ринкових операцій” в енергетичній сфері. Міністри пропонують знайти нове рішення на відміну від того, яке було запропоноване, але офіційно не затверджене, декілька тижнів тому щодо обмеження цін тільки на російський газ.
Країни, які підписали лист, вважають, що встановлення обмеження ціни на газ “допоможе кожній країні-члену впоратися з тиском інфляції”. Оскільки ЄвроСоюз починає зменшувати імпорт російського газу, згідно з останньою заявою Урсули фон дер Ляєн ця цифра впала до 9% від загальної кількості, утримувати контроль над ціною на газ з одного боку допоможе зменшити заробітки московського уряду, але з іншого аж ніяк не знизить цифри у платіжках за електроенергію європейських громадян.
До країн-підписантів, окрім Італії, яка вже давно просить встановити обмеження ціни на газ, входять Бельгія, Болгарія, Хорватія, Франція, Греція, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Португалія, Словаччина, Словенія та Іспанія. Деякі країни від самого початку виступають за price cup, а деякі, такі наприклад, як Франція долучилися до списку вже в процесі обговорення, а саме після серпневого злету цін, коли ціна на газ сягнула рекордної ціни 346 євро за 1 мегават/год.
Країни-прихильники price cup представляють не тільки більшість країн-членів ЄС, а разом складають майже кваліфіковану більшість у Європарламенті, а саме 55% країн-членів ЄС, в яких проживають 65% громадян Євросоюзу – необхідна умова для прийняття законів в енергетичній сфері. Якщо до вищевказаного списку доєднається хоча б одна, навіть маленька країна, цього вистачить аби прийняти закон про price cup щодо всього імпортованого газу до Європи.
На наступний день після оприлюднення листа, ЄвроКомісія створила неформальний список пропозицій щодо регулювання газового ринку, тому, очевидно, що голосування щодо price cup знову переноситься на невизначений час. Європа продовжує протистояти російському газовому терору, працює над зниженням цін на газ та намагається утримати під контролем цінову політику.
Серед запропонованих пропозицій, таких як зменшення попиту на газ, до неформального списку увійшла пропозиція про спільну програму із закупівель, нова пропозиція про створення нового ринку природного газу і також пропозиція про введення двох нових типів price cup, але жоден із запропонованих варіантів не збігається з вимогами країн-підписанти листа. Наприклад, перший з із запропонованих варіантів стосується тільки газу, який витрачається на вироблення електроенергії. ЄвроКомісія пропонує урядам країн-членів регулювати витрати такого газу на національному рівні. Другий із запропонованих варіантів стосується саме російського газу, який імпортується через газопроводи (приблизно 53 мільярди кубічних метрів було імпортовано в період з січня по серпень 2022 року) у розрідженому вигляді морським шляхом.
Паралельно ЄС звернеться до інших країн-виробників із проханням зменшити ціну на постачання їхньої продукції. Як пояснюють Linkiesta наші контакти в ЄС, до Норвегії та США не можуть бути застосовані ті ж самі правила, що й до Росії, оскільки вони мають відмінну партнерську репутацію. Але ЄС сподівається, що ті у свою чергу підуть на їм на зустріч, зваживши всі вигоди, які США та Норвегія можуть отримати у майбутньому від нових контрактів на постачання газу.
Німеччина – тінь Комісії Прийняті комісією рішення, після довготривалого вивчення проблеми, базується на основі уникнення ризиків, які може потягнути за собою обмеження ціни на газ, наприклад, зменшення газових запасів. Зріджений природний газ постачається в Європу перш за все дякуючи прибутковому газовому ринку, але якщо ціни на газ будуть обмежені законом, ЄвроСоюзу буде важче завести на свій ринок нових постачальників.
Обмеження ціни на газ, зокрема, вплине також і на другорядні контракти з купівлі-продажу газу між країнами ЄС. Дякуючи таким контрактам, газом забезпечуються ті країни, які мають найбільшу в ньому потребу і як наслідок готові платити за нього більше. Для того, щоб врегулювати такі контракти в рамках нового закону про price cup, необхідно розробити новий європейський механізм, який складно буде запустити в дію за короткий термін.
Встановлення максимальної ціни також виглядає досить проблематичним, особливо на такому хиткому ринку, який залежить від температури повітря або ж від запитів, які надходять з інших куточків світу. Але за “технічними” складнощами ховається також політичний вплив такої країни як Німеччина, яка не погоджується з планом price cup, бо саме вона може найбільше постраждати від підвищення цін та від скорочення поставок. Про це заявила німецька міністерка Європейських справ Анна Лурманн в інтерв’ю EuroNews: “Якщо ЄС затвердить обмеження ціни на газ, а інші країни-споживачі цього не зроблять, експортери газу почнуть шукати інші ринки збуту”.
Німецький уряд на відміну від інших країн, має фіскальну перевагу у 200 мільярдів євро, які вони можуть закласти в бюджет для врегулювання енергетичного питання. Такі країни, як Італія й ж інші країни-підписанти листа-звернення, які мають проблеми з дефіцитом державного бюджету, наполягають на спільному європейському вирішенні. Дипломатичні джерела повідомляють про те, що ведуться перемовини між прихильниками “цінової стелі” та найбільш скептичними урядами – німецьким та нідерландським, аби отримати якийсь результат до наступного засідання Європейської Ради. Остаточне рішення стоїть за головами держав та за урядом ЄС.
